Ну що ж, не знаю навіщо і для кого, але я це пишу.

Для початку пара роз*яснень. Доволі популярним, як по мірках моєї соціальної активності, став мій Твіттер. Ну, «популярним». Але ж. Хтось та читає. А в наш час і 2 людини — вже багато. Макрокосмос же кожен відкриває, ніколи за іншими спостерігати. Але не суть, повернімося до думки. Вона полягає у тому, що Твіттер нікуди не зникне. І моя фішка з хеш-тегами також. АЛЕ. Аж 140 символів моій широкій душі замало. Та й до того ж, попрактикую тут українську. Чом би й ні? Філолог я, чи що.

https://twitter.com/MAXYMUM_UA

Не думаю, що хоч хтось мої потуги і думки оцінить, але, якщо б мені було це важливо, я б не займався музикою. Серйозно. Бажання «повернення» приходить лиш за декілька днів після того, як пісня вже в ВК. 

З блогерством те саме. Я просто це роблю. А там вже подивимося, що з цього вилізе. 

Завжди свій, Нахабний Макс.